Реформа системи надання адміністративних послуг

Наприкінці минулого року в Україні відбулася реформа системи надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців. Також запроваджено дворівневу процедуру адміністративного оскарження рішень державних реєстраторів. Водночас установлено вимоги до таких звернень, недотримання яких призводить до відмови в розгляді скарги. Проаналізуємо типові помилки, які не дозволяють скаржникам захистити свої інтереси.

 Куди й на що можна скаржитися?

Кожна особа, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, може звернутися до Міністерства юстиції України чи його територіального органу. У разі незгоди з результатом розгляду скарги останнім - безпосередньо до Мін’юсту. Винятки становлять рішення про державну реєстрацію прав, які оскаржуються безпосередньо до Мін’юсту або суду.

Водночас скарга повинна відповідати вимогам, установленим законодавством щодо форми, змісту та підстав такого звернення, а саме: законами «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV. Недотримання хоча б однієї з вимог є підставою для відмови в прийнятті скарги до розгляду.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону №1952-IV, скарга - це письмове клопотання, яке подається на розгляд Мін’юсту щодо:

  • рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
  • рішення, дії або бездіяльності територіальних органів Мін’юсту.

До територіальних органів відомства скарга може бути подана стосовно:

  • рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльності державного реєстратора;
  • дії або бездіяльності суб’єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 34 Закону №755-IV, Мін’юст розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім тих, які вчинено на підставі рішення суду), а також на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів міністерства. У свою чергу територіальний орган розглядає скарги на рішення (крім рішень, згідно з якими проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора та на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації.

Строки для звернень та розгляду

Згідно із частиною третьою статті 34 Закону № 755-IV та частини третьої статті 37 Закону №1952-IV, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені впродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення або з моменту, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав. А рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін’юсту можуть бути оскаржені протягом 15 календарних днів.

Якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Мін’юст та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Згідно з пунктом 4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, скарги розглядаються у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», а саме, протягом одного місяця від дня їх надходження, з урахуванням особливостей, визначених Законами №1952-IV та №755-IV. Строки обчислюються з моменту реєстрації скарги суб’єктом розгляду.

Сплата державного мита за подання таких скарг Законами №1952-IV та №755-IV не передбачається.

Особа, яка вважає, що її права порушено, надсилає скаргу поштою або подає її безпосередньо до секретаріату Мін’юсту чи його територіальних органів.

Відповідно до частини четвертої статті 34 Закону №755-IV та частини четвертої статті 37 Закону №1952-IV, днем подання скарги вважається день її фактичного отримання, а в разі надсилання поштою — дата отримання відправлення відділенням пошти. Якщо останній день строку для подання скарги припадає на вихідний або святковий, він переноситься на наступний робочий день.

Умови прийнятності

У скарзі, що подається за правилами Закону №755-IV, обов’язково зазначаються повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником.

Також указуються зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які, на думку скаржника, порушено. Необхідно також викласти обставини, якими обгрунтовуються вимоги, а скаржнику чи його представнику – поставити підпис із зазначенням дати складення скарги.

Скарга, яка подається за правилами Закону №1952-IV, обов’язково повинна містити повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування або місцезнаходження, а також найменування (ім’я) представника. Далі слід указати реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується. Крім цього, необхідно викласти зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, а також обставини, якими обгрунтовуються вимоги.

Також додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення. Наприкінці ставиться підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення (частина п’ята статті 37 Закону №1952-IV). Натомість аналогічної умови в Законі №755-IV не встановлено, отже, суб’єкт права звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу міністерства не зобов’язаний підтверджувати факт порушення саме його прав.

Абзацом третім частини п’ятої статті 34 Закону № 755-IV та абзацом третім частини п’ятої статті 37 Закону №1952-IV, встановлено: якщо скарга подається представником скаржника, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Коли відмовляють у задоволенні скарги?

  • Згідно із частиною восьмою статті 34 Закону № 755-IV та частиною восьмою статті 37 Закону №1952-IV, у задоволенні скарги буде відмолено, якщо:
  • скарга оформлена без дотримання визначених законом вимог;
  • на момент прийняття рішення про задоволення скарги проведено наступну реєстраційну дію щодо юридичної або фізичної особи - підприємця (Закон №755-IV)/відбулася державна реєстрація цього ж права за іншою особою, а не зазначеною в рішенні, що оскаржується (Закон №1952-IV);
  • є інформація про судове рішення або ухвалу про відмову від позову з такого самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
  • є інформація про судове провадження у зв’язку зі спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
  • є рішення цього ж органу з такого самого питання;
  • в органі триває розгляд скарги з такого самого питання від цього самого скаржника;
  • скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
  • закінчився встановлений законом строк подання скарги;
  • розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом 3-х робочих днів з дня його прийняття (абзац четвертий частини шостої статті 34 Закону № 755-IV та абзац четвертий частини шостої статті 37 Закону №1952-IV).

Типові помилки та методичні рекомендації

Ключовим у контексті підготовки звернень є належне обгрунтування скаржником своїх вимог. Суб’єкт права на подання відповідної скарги повинен навести переконливі доводи на підтвердження незаконності рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора.

Зокрема, не вважається належним обгрунтуванням лише посилання на статті Законів №755-IV та №1952-IV і відтворення їх змісту без чіткої вказівки на те, в чому саме полягає порушення вимог законодавства, вчинене державним реєстратором.

Також слід пам’ятати, що статтею 37 Закону №1952-IV передбачено вичерпний перелік рішень, скарги на які розглядаються Мін’юстом та його територіальними органами в порядку, визначеному цією статтею. Зокрема, скарги на рішення про відмову в державній реєстрації права розглядають територіальні органи, але виключно щодо державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації права, який провадить діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

10 типових помилок, яких припускаються скаржники, звертаючись безпосередньо до Міністерства юстиції України:

  1. Відсутність дати складання скарги;
  2. Закінчення встановленого законом строку подання скарги;
  3. Подання скарги на рішення про державну реєстрацію права власності, набутого на підставі рішення суду;
  4. Відсутність засвідчених копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника;
  5. Питання, порушені у скарзі, не стосуються прийняття рішень про державну реєстрацію;
  6. Відсутність обставин, якими скаржник обгрунтовує свої вимоги;
  7. Скарга не містить реквізитів рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
  8. Оскаржуються дії державного реєстратора територіального органу Мінюсту;
  9. Оскаржується рішення про відмову в державній реєстрації, прийняте державним реєстратором територіального органу;
  10. Наявне судове провадження у звязку зі спором між тими самими сторонами, з того самого питання, з того самого предмета і тієї самої підстави.

Заявка на вакансію